понеділок, 30 березня 2015 р.

Межа розуміння (відео інсталяція). Сергій Петлюк.

Кожен митець - це плюс ще однин воїн до національної армії. 
Його зброя завжди при ньому і напоготові. Її не приховати, не скрити, особливо, коли час неспокійний. 
Хтось "стріляє віршем", інший "бореться піснею", дехто "тримає тил театральними постановками". 
Сергій Петлюк - український художник. Сьогодні він "воїн", котрий на озброєння взяв відео інсталяцію, назвавши її "Межа розуміння". 
З власних пояснень митця про ідею:
..." Коли війна в чужій країні, не задумуєшся про її розв'язання, розвиток, закінчення. 
... Коли війна в твоїй країні, аналізуєш/пробуєш аналізувати інформацію, що з нею пов'язана. Кількість питань росте паралельно з кількістю вбитих та покалічених, знедолених і позбавлених домівок. 
... Питання без відповідей, що доводять до певної межі". 
Перед тим як увійти на виставку - напис: Увага. В проекті демонструються оголені частини тіла. 
Потрапивши в середину, відвідувач, наче, покидає зону комфорту та затишку. Заходить у напівтемний коридор. На підлозі, хоча доречніше висловитись, на землі, лежать люди у камуфляжній формі. 
Чоловіки і жінки. Вони на території воєнних дій, виконують завдання. Без емоцій, чітко, погляди зосереджені. 
У цих воїнів, котрі прийняли різні, хоча дуже схожі позиції - однаково босі ноги, оголені руки, незахищені голови. Їхні губи ворушаться, вони промовляють якийсь текст. 
Намагаєшся розібрати слова. Але зрозуміти того, хто вже зважився добровільно чи то був змушений переступити межу, мабуть, неможливо. Все таки, це нерозуміння, швидше. 
Цей півтемний коридор - шлях. Від одного тіла в камуфляжі до іншого. Звуки, голоси, врешті частини тіла, що проглядаються крізь жовто-зелену форму. Вони вказують на стать. Змушують замислитись про молодість - квітучу, запашну, повну сил та енергії. Про тих, хто віддає кращі свої роки війні. Постають питання про несправедливість, коли бачиш жіночі груди і розумієш, що покликання жінки - годувати цими грудьми дітей, а не захищати землі, якими хтось прагне заволодіти. 
Далі - погляд зупиняється на силі чоловічій, що не в життя вона виливається, а в сиру землю. 
Це війна. Вона залишає багато питань. На більшість з них, відповідей ми вже ніколи не почуємо.
"Зброя" Сергія Петлюка тимчасово (27 березня - 8 квітня) знаходиться у галереї "Дзиґа" (вул. Вірменська, 35, м. Львів). 

середа, 25 березня 2015 р.

Гості з Києва.

На виставу "Лісова пісня" у театр ім. Леся Курбаса завітали гості з Києва. Школярі подорожують місцями, які мають дотичність до відомого реформатора театрального мистецтва. Сьогодні у Львові шукали сліди Курбаса, а завтра їдуть в Самбір,місто, де народився Лесь Степанович. 
Діти хочуть, щоб школа в якій вони навчаються носила ім'я Леся Курбаса. Тож цікавляться його життям та творчістю. Зорганізувавши драматичний гурток, над назвою довго не думали, -- "Березіль".  
По закінченні  "Лісової пісні" попросили колектив курбасівців відповісти на питання, які виникли після перегляду вистави. Запитували також про методи роботи і акторські таємниці.