Двадцята година минула вже десять хвилин тому, а світло в залі досі не згасло. Це звично, адже ми у Львові. Тут справа не в пунктуальності. Можливо ще не всі допили свою каву, а може хтось замилувався красотами львівських вуличок або ж вродливими дівчатами, котрі у місті Лева трапляються нерідко.
В театрі ім. Марії Заньковецької глядачі перешіптуються в очікуванні дійства. На великій сцені
Концерт "Frank Sinatra & Louis Armstrong".
Власне, Павло Ільницький (соліст) зібрав разом талановитих людей, таких як Микола Орач та Любомир Ліщук (диригенти), Leo Band, струнний квартет "Фенікс, Lviv Ladies, Оксана Караїм, Богдан Стасишин, Юрій Гнатковський, Віталій Костенко та інших.
Співаки і музиканти подарували публіці безтурботні миті, залишили в пам'яті яскравий спогад надовго.
Джазові мотиви, покликані для того, щоб людина пробудилася до яскравого життя, вміла побачити чудовий, повний кольорів світ і надихалася мріяти про щось світле та добре.
Врешті наступила очікувана темрява, оплески і Юрій Гнатковський, той, "котрий вирішив повернути Львову джазово-блюзові ритми у живому виконанні" (з біографії, текст О. Кришталева), вимовив страшне слово "війна". Він говорив про ту, яка давно закінчилась, а почалась сто років тому. Але в думці триває сьогодення. Джазова музика змушує посміхатися мимоволі, провокує до притупування ритму, до руху. А найважливіше, ці мотиви зачаровують, піднімають дух і ведуть у дивне забуття від болю, турбот, відчаю навіть жорстокої війни.
Молодий, обдарованих хлопець, Павло Ільницький, створив на сцені дуже затишну атмосферу. Створив чудовий настрій. Склалось враження, що ми, глядачі побували у нього вдома. Він співає, наче, для себе, але дуже щиро, без зайвого пафосу, легко і без жодного хвилювання (так здається). Тембр голосу заспокоює і водночас не дає залишитись байдужим. Пісні у виконанні Павла Ільницького проходять крізь серце. Хочеться слухати його ще і ще. Хлопець посміхається, дивиться в зал. В його спокійному погляді відчувається радість від присутності кожної людини.
Зі сцени ми почули такі слова: Ця музика як запобіжник. Змушує людей озирнутись і побачити, який чудовий цей світ.Там, де є любов не може бути ненависті. Люби і мрій.
Павло зізнався, що будучи студентом, мріяв про цю сцену. "Хочу, щоб у кожного, хто присутній сьогодні в залі була мрія і щоб вона здійснилася", - сказав хлопець.
Він взяв до рук гітару, повернув голову в бік куліси і сказав, що зараз з'явиться гостя. По-галицьки додав, - "Я вийду за нею, бо так буде пасувати". Глядачі посміхнулись. "Оксана Караїм", - представив колегу господар вечора. "Привіт, Оксано. Що будемо співати? - Гм. Треба подумати. Щось гарне, - відповіла співачка. "Я гарний ?" - легко фліртуючи продовжував Павло. З темряви залу чувся сміх, а зі сцени пролунали кілька ноток, які в унісон зі солістом запитували, чекали згоди. Оксана кивнула головою. В дуеті вони виконали кілька пісень. Спершу "Tell me quando, quando, quando". Потім Павло Ільницький з допомогою Оксани Караїм зробив сюрприз для своєї мами у вигляді пісні "Something stupid".
Оксана, звичайно, не єдина гостя, яка викликала захоплення. Цікаво було спостерігати за одним із музикантів струнного квартету "Фенікс", оскільки, його ноти впали на сцену ще до того як він почав грати. Чулося хвилювання навіть самих глядачів. Вони дивились на білі аркуші з тривогою. Здавалось, хтось вийде на сцену, позбирає їх та покладе на підставку для нот. На щастя професіонал відмінно дав собі раду сам у незручній ситуацій. Він кивав головою у такт музики, посміхався, продовжував грати. Це ще один доказ природньої, домашньої атмосфери. У якій Павло Ільницький та його колеги музиканти дозволили нам провести гарний вечір.
В ролі Louisa Armstronga прекрасно звучав Богдан Стасишин. Манера виконання припала публіці до душі. Що підтвердили бурхливі оплески.
Сценічний образ Віталія Костенка (гість з Києва) ,виконання пісень чудово витримані в стилі Franka Sinatra. Цей чоловік теж зворушив серця шанувальників хорошої музики.
Lviv Ladies - це три красуні, котрі додали святкового настрою у цей вечір. Своїм співом, елегантними костюмами, стильними рухами і сяючими посмішками зачарували публіку.
Микола Орач, Любомир Ліщук, Leo Band - протягом всього вечора були міцною, певною основою концерту. Соліст - Павло Ільницький, то спокійно сидів на стільці та насолоджувався власним співом, то несподівано біг з місця, наче згадував, що знаходиться на великій сцені в театрі. І от відверта посмішка, широкий жест Павла Ільницького провокують на гучне "браво". Цей хлопець відкритий для світу. Він вдячний всім і кожному. Співак висловив подяку батькам, родичам, друзям і, звичайно, Богові. Згадав друзів, знайомих, свою дівчину, дідуся та бабусю, котрі теж прийшли. А також з вдячністю звернувся до всіх нас, тих, хто небайдужий до хорошої музики. Павло присвячує пісні. Дарує тепло та затишок знову і знову.
Перед піснею на біс соліст разом з Юрієм Гнатковським подякували усім, хто відроджує славу Львова. Виголосили мрію про те, щоб Львів знову став містом джазу.
Цей палац справді вартий уваги. Доречно сказати, що його називають "польськими Версалем". 
Саме в цей культурний день тижня мені пощастило відвідати палац у Вілянові. Який збудував король Ян III Собєский. Поруч з палацом - озеро та сад, а також дуже романтичний парк.
