Хто і що в руках тримав?
Маркіян Турканик (скрипка+вокал), Артем Каменков (контрабас), Олександр Марусяк (тромбон), Ярослав Жовнірович (кларнет), Всеволод Садовий (мелодион), Рост Татомир (бузукі, вокал, слайд-гітара).
Що грали, співали?
В живому акустичному виконанні можна було послухати, так званий музикантами, мікс - лемківський блюґрасс, карпатський свінг, гуцульський блюз. Таке українсько-американське шаленство.
Як народ забавляли?
Легесенько, ніжно, невимушено вони позбавили публіку цноти. Почали грати. Впевнено, тримаючи ритм взяли наповнену гостями залу, не сказавши ні слова. Змішаний стиль музики тримав увагу, люди за столиками виглядали забавленими і трохи збудженими.
Чікнули раз, тобто, зіграли і лиш тоді, - "Добрий вечір". В залі панувала дружня атмосфера. Прийшли друзі з інших гуртів, не самі - з жінками, дітьми, коліжанками і колєґами...
Музиканти продовжили далі грати. Ну, так як вони вміють - по- лемківськи. Файно. А можуть, взагалі, по-різному. Експериментують зі стилями і музичними традиціями. Тому, це цікаво. До речі, коли грають, то коментують, що відбувається. Хвилюються, мабуть, щоб публіка не розгубилась. Чи, щоб не засоромилася від нерозуміння запозичених мелодій. Скажемо, американсько-українських викрутасів, які пропонують нам LBB.
Звернувши погляд в люди, хлопці призналися, що раді нас бачити. Дякували, за те, що підтримуємо їхню ініціативу - випустити в світ перший дебютний альбом. З хвилюванням, так, щоб не врікти, зі страхом щось обіцяти, ділився планами Рост Татомир.
Далі ми почули, такий собі американський сет, стало спокійніше, власне таку атмосферу
диктувала музика.
А тоді, несподівано Ростислав Татомир як "ввалив", публіка, не приховуючи радісних емоцій, плескала в долоні. Всі тримали один ритм. Раділи, що можуть долучитися до дійства. Навіть почали вигукувати якісь фрази. Чи то сміливості набралися від пива, чи то від задоволення кричали.
Ще одну пісню пообіцяли наостанок. А потім ще одну. Або йти не хтіли, або хтіли, щоб їх тримали. Подарували в кінці ..." Нашу новеньку, можна сказати, світовий дебют": "Завтра раненько в тебе буду". Раз обіцяли, значить будуть.
В "Дзизі" як у вулику, традиційно шумно і весело. Хтось йде, хтось лишається, а хтось, маю надію, дебютного альбому дочекається. 
Немає коментарів:
Дописати коментар