ОДИН В КАНОЕ

Я ніколи не тримала за ручку дитину, котра робить свої перші кроки. Але я спостерігала за цими неймовірними, неповторними моментам. Я бачила в дитячих очах страх, невпевненість, потребу в підтримці. "ПРОСТО ПООБІЦЯЙ МЕНІ, що завжди горітиме світло в твоєму вікні".

Про що Я? Про концерт гурту "ОДИН В КАНОЕ", яким музиканти потішили нас в театрі ім. М. Заньковецької. 

"Сьогодні ми вдома",- почали з коротких слів і тихо, спокійно, по-домашньому грали-співали. Тембр вокалістки унікальний, зачаровує.  Спокійно і затишно. Справді, як вдома. 

"Родичам" подобалось. Ніби. Тиша звучала в паузах. Мабуть, всі свої прийшли. 

Музиканти дуже скромні на сцені. А глядачі розщедрились на гучні та затяжні оплески лише в кінці концерту. Дивно, наче всі свої. 

Тому, враження склалось, що учасники гурту потребують підтримки. Вони роблять свою справу дуже добре. Та все ж простягають руку, щоб більш впевнено крокувати вперед. "МЕНІ ПОДОБАЄТЬСЯ ЯК ТИ ЙДЕШ". Не бійся. Вірю в Тебе!